Фільм «Шпигун(Шпион)»

Повернувся з допрем’єрного показу фільму «Шпигун» з деякими двозначними враженнями. Фільм про події котрі передували перед початком воєнних дій між фашистською Німеччиною та Радянським Союзом, кажуть що базується на романі Акуніна «Шпіонський роман», проте не скажу наскільки автори дотримувалися лінії сюжету, бо саму книжку не читав. Тому враження маю від нього як від фільму, а не як від екранізації. Будьте готові що ви йдете на щось типу голлівудський комікс, а не історичний детектив.

Все що відбувається в фільмі це така собі альтернативна реальність  подій 1939-40 років, щось подібне, правда з набагато меншими нереальних вигадок як було в Капітані Америка, але і не без них. Фільм починається з розмови Гітлера по «скайпу» з одним з адміралів, протягом фільму відеостеження присутнє в багатьох сценах, хоча як на мене даремно, краще б все таки фотографували і спілкувалися по раціях (хоча не знаю може це все онлайн відеостеження є в самому романі). Сподобалося що передана обстановка тодішніх часів, мода, інтер’єри магазинів та ресторанів, старі авто (я чесно кажучи не знав що в союзі ходили двоповерхові тролейбуси). Не сподобалося що дуже подібне на голлівуд, котрий вже встиг набриднути.

Головні герої фільму російський суперемен, спортсмен, комсомолець Дорін, котрого зіграв Данило Козловський та лисий ловелас зі смішними вусами майор Октябрський-Бондарчук, котрі протягом фільму намагаються викрити німецького шпигуна(чи шпигунку) Вассер (Що це за Вассер не скажу, щоб зберегти інтригу)

 Моя оцінка десь 6 з 10.

Людина без мети, як зламаний механізм

Сьогодні був на фільмі Мартіна Скорсезе Хюго який в нашому прокаті чомусь назвали «Хранитель часу» що як на мене взагалі не відповідає фільму. В фільмі розказується історія хлопчика що живе на вокзалі в комірчині та ремонтує механічного робота, котрого колись тато приніс з музею.

Запам’ятався мені звідти кусок, коли хлопчик змащував маслом механізми годинника  і розказував подружці, що кожна річ в житті має свою мету, своє призначення. От годинник є для того щоб показувати час, поїзд щоб перевозити людей і дуже боляче коли якийсь механізм поломаний і не може виконувати своє призначення. Тому він їх ремонтує. Так само кожна людина має мати мету, людина без мети ніби той поламаний механізм.

А ще ось такий приблизно монолог, коли хлопчик вийшов на башту і перед ним відкрився краєвид Парижу: «Коли мені було важко, я приходив сюди, дивився і уявляв, що світ величезний досконалий механізм, і для того щоб він працював потрібні всі деталі. І я розумів що  я також для чогось потрібен».

Якщо буде нагода, подивіться кіно, не пошкодуєте, — добра доросло-дитяча казка. Та й плюс до всього це Париж 30-х років минулого століття.

Висоцький: Дякую за фільм

Напевно, коли декілька днів після фільму в голові виринають певні сцени, прокручуюттся діалоги та окремі фрази — то значить вартувало дивитися фільм! Зустрічав багато критичних відгуків про фільм, те, що зробили з Висоцького наркомана, на це можу відповісти фразою з фільму «значить не любили».

Своє знайомство з творчістю Висоцького розпочав з пачки листівок з ним, де були фотографії та кадри зі сцен де зіграв Висоцький. Далі була збірка з його віршами, котру я перечитував по декілька раз, і в змісті самі улюблені вірші позначав олівцем. А вже пізніше почав слухати його пісні, подивився «Місце зустрічі змінити не можна». І кожного разу переді мною формувався інший Висоцький. Він просто не може бути для всіх однаковим.

Не буду писати про неточності котрі помітив в кіно і про те що Висоцького не показали як ікону того часу, я взагалі вважаю що «іконізація» будь кого з великих людей лише їм шкодить і віддаляє їх від простих людей.  Проте якщо після фільму в ваших навушниках прохрипить голос Володимира Семеновича чи ви просто відкриєте і ще раз перечитаєте якийсь з його віршів, то значить варто було йти в кіно.

Я перечитував вірші, а ви?

«Меркурій в небезпеці»

«Меркурій в небезпеці»

На вихідних подивився фільм «Меркурій в небезпеці» з Брюсом Віллісом та Алеком Болдвіном. Фільм про те, як випадково хлопчик, що хворий аутизмом і любить розгадувати ребуси легко читає надсекретний шифр «Меркурій», на котрий потрачені мільярди доларів та котрий не змогли зламати супер-комп'ютери. Проте та надсекретна організація для перевірки на людський фактор надрукувала той код у збірці загадок, котра потрапила до Саймона, і тут все завертілося. Голова тої федеральної кантори вирішує вбити Саймона і його родини щоб не розсекретити код, проте на допомогу хлопцю приходить сам Брюс Вілліс...

Так як в фільмі багато технічних деталей, то мені смішно було з «провтиків», хоча можливо це все по інакшому сприймалося в 1998 році коли вийшов фільм, от наприклад наведу епізод, коли один зі співробітників федеральної служби говорячи по телефону з Артом (герой Брюса Вілліса) говорить що їм небезпечно спілкуватися по телефону в подальшому краще через email і тут же говорить адресу електронки: «einstein» і все без домену без нічого. Але Брюс не розгубився він йду в публічну бібліотеку, де просить бібліотекарку пошукати електронку в базах ЦРУ та ФБР, скринька знаходиться. Далі підбір паролю, «albert» не підходить, нічого страшного «e=mc2» - підійшов :).

А загалом фільм такий собі середнячок, з попкорном піде.

Ще пару слів про нашого, львівського Меркурія (не планету :)), того що височіє над Кривою Липою. Завдяки всім небайдужим людям, котрі долучилися до ініціативи «Врятувати Меркурія» в середу о 10:00 буде стартувати перший етап порятунку, буде автовежа, братимуться зразки, та робитимуться детальні фото фронтальної частини скульптури, та композиції. Якщо комусь буде цікаво, запрошу прийти наакцію, де зможете дізнатися про стан порятунку більш детально. Проте якщо не зможете в середу, то завжди зможете почитати листівки про Меркурія і кинути пару гривень в скриньки на порятунок в закладах що нас підтримують.

Боротьба з піратством через тишу

Щойно прочитав, про те як Paramount, хоче вдатися до "геніальної" ідеї боротьби з піратством - приглушивши певні частини фільму на 1, 2 сек (хочуть випробувати на "Індіані Джонс"), причому ці шматки тиші будуть розкидані випадково по різних копіях фільму. Таким чином вони хочуть ідентифікувати кінотеатр де була зроблена нелегальна копія.
Але люди добрі невже ви думаєте, що "пірати" настільки тупі, що не зможуть зробити пару копій і потім змонтувати звук. Від таких "нововведень" постраждають лише легальні користувачі що будуть слухати тишу.
Це все мені нагадує передсмертні конвульсії гіганта, що ніяк не хоче визнавати свою смерть.
До речі рекомендую подивитися Steal This Film II.
Нехай сила буде з Вами :)

Сьогодні бачив прикольний трейлер нової гамериканської комедії. Як два чувака, що володіли магазинчиком про прокаті відеофільмів, через то що всі касети затерлися вирішили знімати свої версія фільмів. Як на мене класний фільм має бути. До речі трейлер можете подивитися в мому некіношному блозі (nekino.blogspot.com)