Висоцький: Дякую за фільм

Напевно, коли декілька днів після фільму в голові виринають певні сцени, прокручуюттся діалоги та окремі фрази — то значить вартувало дивитися фільм! Зустрічав багато критичних відгуків про фільм, те, що зробили з Висоцького наркомана, на це можу відповісти фразою з фільму «значить не любили».

Своє знайомство з творчістю Висоцького розпочав з пачки листівок з ним, де були фотографії та кадри зі сцен де зіграв Висоцький. Далі була збірка з його віршами, котру я перечитував по декілька раз, і в змісті самі улюблені вірші позначав олівцем. А вже пізніше почав слухати його пісні, подивився «Місце зустрічі змінити не можна». І кожного разу переді мною формувався інший Висоцький. Він просто не може бути для всіх однаковим.

Не буду писати про неточності котрі помітив в кіно і про те що Висоцького не показали як ікону того часу, я взагалі вважаю що «іконізація» будь кого з великих людей лише їм шкодить і віддаляє їх від простих людей.  Проте якщо після фільму в ваших навушниках прохрипить голос Володимира Семеновича чи ви просто відкриєте і ще раз перечитаєте якийсь з його віршів, то значить варто було йти в кіно.

Я перечитував вірші, а ви?

З днем народження Володимир Семенович

Сьогодні Володимиру Висоцькому було б 70. Проте він помер досить молодим. Памятаю як моє перше знайомство з його віршами почалося ще в шкільні роки. Була в нас вдома книжка Висоцького. Зачитувався чи не кожним віршем. "Охота на волков", "Про козла отпущения", "Про фатальные даты" "Про горы" (Парня в горы возьми рескни) і ще багато багато вибачайте може за неправльні назви але саме так вони закарбувалися в мене в голові. Нажаль а може і на краще ця книжка зараз в Італії, знайомі пару років тому забрали бо якась Італійська сеньйора хотіла почитати Висоцького.

Ти живеш в наших серцях. З Днем Народження