За сьогоднішній день згадку про день народження Івана Франка побачив лише новиною в одному інформагентстві, де згадувалося про покладання квітів до його пам'ятника у Львові. Серед блогів жодної згадки :( по телебаченню також, шкода. Я вирішив трохи виправити це, та й привітати Івана Яковича з його 153 річницею життя, адже не важливо чи живе людині в фізичному понятті життя, головне що вона живе в своїх вчинках в своєму доробку.Не знаю, що мене до тебе тягне,
Чим вчарувала ти мене, що все,
Коли погляну на твоє лице,
Чогось мов щастя й волі серце прагне
І в груді щось метушиться, немов
Давно забута згадка піль зелених,
Весни і квітів, — молода любов
З обійм виходить гробових, студених.
Себе я чую сильним і свобідним,
Мов той, що вирвався з тюрми на світ;
Таким веселим, щирим і лагідним,
Яким я був за давніх, давніх літ.
І, попри тебе йдучи, я дрижу,
Як перед злою не дрижав судьбою;
В твоє лице тривожно так гляджу, —
Здаєсь, ось-ось би впав перед тобою.
Якби ти слово прорекла мені,
Я б був щасливий, наче цар могучий,
Та в серці щось порвалось би на дні,
З очей би сліз потік полявся рвучий.
Не знаємось, ні брат я твій, ні сват,
І приязнь мусила б нам надокучить,
В житті, мабуть, ніщо нас не сполучить,
Роздільно нам прийдеться і вмирать.
Припадком лиш не раз тебе видаю,
На мене ж, певно, й не зирнула ти;
Та прецінь аж у гріб мені — се знаю —
Лице твоє прийдеться донести.
З Днем Народження Іване Яковичу!
Сьогодні Володимиру Висоцькому було б 70. Проте він помер досить молодим. Памятаю як моє перше знайомство з його віршами почалося ще в шкільні роки. Була в нас вдома книжка Висоцького. Зачитувався чи не кожним віршем. "Охота на волков", "Про козла отпущения", "Про фатальные даты" "Про горы" (Парня в горы возьми рескни) і ще багато багато вибачайте може за неправльні назви але саме так вони закарбувалися в мене в голові. Нажаль а може і на краще ця книжка зараз в Італії, знайомі пару років тому забрали бо якась Італійська сеньйора хотіла почитати Висоцького. 
