Байка про життя і роботу

Недавно в інтернеті попав на промову, котру приписують колишньому президентові (CEO) Coca Cola Браяну Дайсону (Bryan Dyson), але так як я не знайшов більше ніякої згадки, то думаю що це просто красива легенда, котру можна і в себе перепостити:

“Imagine life as a game in which you are juggling some five balls in the air. You name them – Work, Family, Health, Friends and Spirit and you’re keeping all of these in the Air.

You will soon understand that work is a rubber ball. If you drop it, it will bounce back.

But the other four Balls – Family, Health, Friends and Spirit – are made of glass. If you drop one of these; they will be irrevocably scuffed, marked, nicked, damaged or even shattered. They will never be the same. You must understand that and strive for it.”

Котру можна коротко переказати:

«Уявіть що життя це гра в якій ви жонглюєте п’ятьма кульками. І назви тих кульок — Робота, Родина, Здоров’я, Дружба і Духовність і їх потрібно тримати в Повітрі.

Скоро ви зрозумієте що Робота є гумовою кулькою. Якщо ви її випустите, то вона повернеться назад.

Але інші кульки — Родина, Здоров’я, Друзі та Духовність — зроблені зі скла. І якщо їх впустити, то вони безповоротно пошкрябаються, надщербляться чи розіб’ються. Вони не будуть такими як раніше. Ви маєте це зрозуміти і не впускати їх.»

Жонглюйте обережно.

Коля і Оля

Вертався щойно додому, вже так трохи стемніло, похолодало. Завертаю вже біля будинку і чую як якась мама кличе свою доцю, класу певно десь так першого-другого, додому:
— Олю! Ходи додому, вже пізно і темно.
— Ще трошки — віднєкувалася Оля — ще чуть-чуть, Ма.
І тут з балкону мама Колі покликала його додому. Коля, пробурмотавши щось «ну все треба йти», встав та й пішов. Оля також побігла до мами, котра їй докоряла:
— От бачиш Коля завжди свою маму слухає, а ти не хочеш.

Звичайна така ситуація, але так щось нагадала дитинство. Коли допізна засиджувалися на вулиці і щось між собою говорили. Коли на п´яте «Петрику, додому», від якого всі сміялися, в п´яте відповідав «ну Ма ще чуть-чуть».

Бузьки прилетіли снігу принесли

Сьогодні 19 березня до нас з теплих країв прилітають бузьки (але не журавлі, журавлями вони є тоді коли відлітають від нас), і як завжди на крилах вони приносять холод а цього року навіть сніг. До речі народні прикмети майже завжди збуваються, мудрі були наші пращурі.

П.Н. коли був малим бабця з діом все казали що треба йти на вокзал розвантажувати вагони з бузьками
П.П.Н. Недалеко від мене ці птахи мають своє гніздо

Homo homini lupus est

Людина людині - звір.

Щойно в аську скинули посилання на ютюб відео, подивившись яке я досі в шоці. Все таки ми звірі. На відео, яке знімалося звичайним мобільником, показано як група підлітків забиває на смерть дівчину. З якою жорстокістю вони це робили, не можна передати словами.
В описі до ролику написано що дівчина була хвора СНІДом і батьки дізнавшись про це заплатили тим виродкам, щоб вони забили її до смерті. Незнаю яким то треба бути нелюдом, і щоб та дівчина не робила я проти цього. Я ще досі під враженнями ролика. Викладувати тут не буду, дам лише посилання http://ru.youtube.com/watch?v=6i2__WiCDOA.

Пан і пропав. Історія одного пограбування

Життя складається з миттєвостей. Хороших, поганих, але всі вони як короткометражні фільми, можливо деякі і дотягують до повного метра. а інші складають вервечку серій мильної опери життя. 

Вчора ввечері трохи аналізував одну з миттєвостей. То мені нагадало перехід електрона з одного енергетичного рівня на інший і назад з випромінюванням кванта світла (хай пробачать мене всі хто вчив мене фізику). Так от я - електрон довго накопичував енергію у вигляді грошей і перейшов на верхній рівень, а вчора в маршрутці отримав збудження у вигляді давки і випроменивши квант світла(гаманець з грошима) перейшов на нижчий рівень. Я так собі думаю треба набрати достатньо енергії щоб покинути енергетичну оболонку цього атома.

Тепер то все трохи людською мовою. Вчора мав їхати по роботі десь певно аж на край Львова, забрати трохи техніки. І мав бути там коло 5 години, вийшовши в 4 з роботи, довго вагався чи брати таксю (аргументи проти - тре десь 30 грн. викласти, аргументи за - швидко і комфортно) чи їхати на маршрутці (аргументи проти - не люблю маршруток, куча народу давка і т.д.. аргументи за - 1,25грн.), вибрав останній. Ну і дурак. поїздка в маршрутці обійшлася мені десь коло 500 баків плюс їхав не комфортно плюс як наслідок зіпсований настрій. 

Так от як то було. Заліз в маршрутку, давка куча народу двома руками тримаюся за якісь труби, акуратно закрив бокову кишеню, щоб бува чого не вилетіло(витягнули), грудьми вперся в переді стоячу дівчину. Гаманець в правій зовнішній кишені. Коло університету ще завалюються люди, так що тепер я впираюся в непримітного (навіть не знаю як сказати чи то був старший дядько чи десь 20-зо років одне слово непримітний) тіпка в сірій курточці. Права рука не маючи за що триматися опиняється коло його кишені. Думка в голові: "тре забрати руку а то ще подумає що я злодій". А то рука знайшла злодія а злодій -- гаманець. Коло церкви Юра одна дівчина каже що виходить і тут він тоже пре, ззаду бабка не хоче виходити і не дає мені вийти щоб їх пропустити. Я роблю оберт на місці, пропускаючи їх і тут помічаю що кишеня розсунути. І тут як в пісні: "мац, мац її нема". Я в двері з маршрутки -- тіпок розчинився, я в маршрутку думаю може десь випав -- нема. Отака то історія.

Але в кожному треба шукати щось позитивне, по-перше я зробив для себе певні висновки а по-друге є чудова причина почати нове життя. Нове життя -- з чистого листка і пустого гаманця.

П.Н. Єдине що шкода, то там був алюмінієвий медальйон з Матір’ю Божою, який носила ще моє прабабця, який немає жодної цінності, окрім як пам’ять.



П.П.Н. Сформував для себе декілька простих порад, як вберегтися від крадіжки і що робити якщо вона сталася.

З днем народження Іван

Вчора було день народження в мого друга, компаньйона, позаштатного, ой вже штатного фотокореспондента цього блогу і просто класної людини Івана Деніщука. То ж вітаю його з цим великим святом, і щоб все в нього було ОК.

Весілля Фігаро. Продовження

Зустрівся. З "нареченою". Був тупий груз на тему: "женися, в мене нема інакших варіантів, а то мене відправлять в "чорнобильську зону" в рівненську область". Типу мені ти підходиш, ти працюєш у Львові, то не боляче, в тебе навіть в паспорті штампа не буде. Я хвора (Певно що хвора, якщо про таке просиш), ти мій останній варіант (ніхто не схотів, а ти лошара куда дінешся). Спочатку розмова була на підвищених тонах, але потім попустилася і говорила просячим тоном. Ти моя остання надія..., що мені їхати в Рівне..., я хвора... Ну а я що зробля ти ж доктор, лікуйся. Я мовчки кивав головою, і час від часу казав НІ. Казала що прийде ще завтра...

Весілля Фігаро

Уявіть, мене сьогодні попросять одружитися, для мене то було певно б шоком, якби мене не попередили. І весь прикол в тому що я ані не зустрічався з цією людиною, ані навіть не мав і нематиму наміру. Так от ця дівчина являється моєю далекою родичкою, що закінчує навчанняв мед універі, а там така штука, що по закінченню ти маєш певний період відпрацювати по державному замовленню. І якщо ти не одружений(на) то тебе відправляють в якусь іншу область. І от приходить термін і її чи то в Дніпропетровсь чи то в Запоріжжя відправляють (але ж не на кінець світу). А вона так як все життя прожила з батьками і авторитарною бабцею, певно боїться самостійності, вирішує на таку аферу (може то і за неї вирішили). Ну але при чому тут я. Одними з аргументів що наводилися моїй мамі, мовляв це лише штамп в паспорті, потім загубив і всьо. Якна мене це просто дико, і нагадує сердньовіччя де про шлюби домовлялися наперед, і з певною вигодою. А я ж бо іще козак молодий в повному розквіті сил а тут на тобі кайданки (і немає значення чи вони фальшиві чи ні), заковуйся. НЄ, НЄ і ще раз НЄ.
Сьогодні маю мати несподівану для себе зустріч з "нареченою". Потім ще напишу

Вітаю

Сьогодні 13 вересня = 256-ий день року, тож вітаю всіх програмістів з їх професійним святом. (всіх всіх, хтохоча б написав кавальчик коду ). Отже ввечері на пиво і то обовязково :)

Завтра будуть фотки зі Львівського параду левів, хай я їх трошки опишу. І дороблю чат для Галінфо, а то ніяк не можу його доробити
П.С. До речі ніхто не має досвіду програмування codeigniter + ajax

Маю таку одну проблему. Маю фотоапарат з роз'ємом мікроюсб і лише один кабель для нього(кабель як правило забувається аж вдома вдома (тобто в Ходорові)), а ве щось дописую з роботи тому коли щось завоткаю цікаве, наприклад парад Левів то треба чекати цілий тиждень щоб я то виклав на сайт. Але тепер вже взяв кабель, і от коли оброблю фотки то виставлю (бо леви дійсно супер). А кабель скільки і де я б його не шукав, щоб купити не знаходиться, певно куплю картрідер.