Пам’ять

Певно однією з найбільших цінностей що є в людини є пам’ять. Її не можна конфіскувати, чи загубити, вона завжди буде з вами. Одним з ворогів пам’яті є час, котрий повільно і методично намагається нищити дрібка за дрібкою всі сліди нашої пам’яті, день за днем, спогад за спогадом. І щоб якось вберегти скарб пам’яті її потрібно записувати, розказувати іншим, ділитися нею зі світом. Я дуже захоплююся тим що робить Оля — записує в інтернет щоденник спогади своєї бабусі Анни Бойко. На жаль, я вже не зможу ні зняти відео чи записати розповіді від своїх дідів та бабців, бо їх вже немає. Єдине що можу то витягувати їх спогади зі своєї голови та від батьків і записувати щоб передати в майбутнє. Проте якщо в вас є ще така можливість не втратьте її, поїдьте на свята до них, включіть на мобільнику диктофон чи камеру та розпитайте про минуле.

Продовжую викладати дідові вислови. Цей вислів ще дідові говорили його бабця, так що він дуже старий, а що він значить - думай сам.

Як трась то шарась, а як скупо – перди дупо
П.С. буду радий коментарям які б трактували цей вислів

Дідо завжди любив грати доміно, чи то пак посидіти між іншими поговорити, випити по сто грам і звичайно "забити козла". При цьому в ігрі його улюбленими фразами були

- "Папа люлю"
- "Злєвай воду"

Ще дідо любив співати фразу "і молодость не вернитьсі ніколи", то було переважно на якихось святкуваннях коли всі випивають веселяться...

Перший парадокс мого діда що Він народився і помер під різними іменами залишаючись в сутті тією самою людиною.
Народився дідо на другий день по Йордані (так сам завжди говорив) 1929 року Заставним Паньком Івановичем. Проте коли йому було десь 5 років тато його помер, а мама вдруге вийшла заміж, і так як він був найменшим, то вітчим переписав його на себе і тоді він став Кацьорою Паньком Петровичем. Прийшов час отримувати паспорт, але радяньська влда ніяк не розуміла імені Панько (Пантелеймон) і тому назвали діда Павлом.
Так з Заставного Панька Івановича перетворився на Кацьору Павла Петровича.

Пам'ять

В цю неділю в мене помер дідо. Тепер в його пам'ять я буду виклади його слова, вислови історії. Я хочу щоб він надовше залишився живим в моєму серці, і покзати Вам якою Він був людиною