Залишу тут відео з майстер-класу Матвія Ганапольського, котрий був минулої суботи в Українському Католицькому Університеті. Рекомендую всім хто цікавиться журналістикою подивитися якою має бути справжня журналістика. Якщо не цікавитися журналістикою, то подивіться хоча б першу частину де спогади про Львів.
Показ дописів із міткою Ганапольський. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Ганапольський. Показати всі дописи
27 березня 2012 р.
25 березня 2012 р.
Матвєй Ганапольський про виклики перед сучасними ЗМІ
Сьогодні випала нагода побувати на майстер-класі дуже цікавої людини, журналіста Матвія Ганапольського про виклики сучасній журналістиці. Три години пролетіли дуже швидко. Я знав що Матвій Ганапольський народився у Львові, проте я був шокований в хорошому значенні, коли свою промову він почав чистою українською мовою.
Спочатку трохи про Львів та середовище котре формує людину. «Мене б такого не було як я є, якщо б не було цього міста». Місто з його архітектурою та місцевою культурою формує людину. І коли мама водила його малим гуляти по Личаківському цвинтарю, то спостерігаючи за красивими склепами і розбитими на них фотографіями, питав в мами хто це зробив. Мама відповідала, що «погані люди» і відтоді в нього в голові відкладається що є «погані люди» котрі знищують, спаскуджують хороші речі.
Ось тут в коментарях можна прочитати фрази з виступу Ганапольського, було дуже цікаво його думка з визначенням хто є журналістом в сучасному світі. Говорили про фейки і перевірку інформації. Все тут викладати не буду бо вже доступне відео з майстер-класу Матвія Ганапольського «Виклики сучасним медіа». Також зробив собі засічку щоб купити його книжку «Кисло-сладкая журналистика».
Ще хочу трохи переказати його слова про інтернет. Сам я інтернет, та зокрема соцмережі вважаю просто інструментом. По словам Матвія Ганапольського інтернет створює кожному величезну конкуренцію в боротьбі за увагу. За увагу читачів, за увагу рідних та близьких. Дочка, приходячи додому спершу йде до комп'ютера з інтернетом, а вже потім вітається зі мною — сказав Матвій Юрійович. Діло в тому що в нього також неоднозначне ставлення до інтернету з одного боку соцмережі грають роль таких собі анонімних розпорошених психотерапевтів і самотні люди можуть почувати себе менш самотньо не впадаючи в депресії, з другого боку є й випадки коли соцмережі та інтернет призводить до розпаду сімей. Дуже гарною думкою є те що в френди ми собі відбираємо людей, котрі нам підходять по певних критеріях і переважно завжди з нами погоджуються, таким чином ми собі будуємо Утопію в онлайні. А насправді в реальності нас оточують живі, емоційні люди, котрі подекуди можуть нас дратувати, бути не в настрої тощо і ми будемо втікати від них в онлайн.
Спочатку трохи про Львів та середовище котре формує людину. «Мене б такого не було як я є, якщо б не було цього міста». Місто з його архітектурою та місцевою культурою формує людину. І коли мама водила його малим гуляти по Личаківському цвинтарю, то спостерігаючи за красивими склепами і розбитими на них фотографіями, питав в мами хто це зробив. Мама відповідала, що «погані люди» і відтоді в нього в голові відкладається що є «погані люди» котрі знищують, спаскуджують хороші речі.
Ось тут в коментарях можна прочитати фрази з виступу Ганапольського, було дуже цікаво його думка з визначенням хто є журналістом в сучасному світі. Говорили про фейки і перевірку інформації. Все тут викладати не буду бо вже доступне відео з майстер-класу Матвія Ганапольського «Виклики сучасним медіа». Також зробив собі засічку щоб купити його книжку «Кисло-сладкая журналистика».
Ще хочу трохи переказати його слова про інтернет. Сам я інтернет, та зокрема соцмережі вважаю просто інструментом. По словам Матвія Ганапольського інтернет створює кожному величезну конкуренцію в боротьбі за увагу. За увагу читачів, за увагу рідних та близьких. Дочка, приходячи додому спершу йде до комп'ютера з інтернетом, а вже потім вітається зі мною — сказав Матвій Юрійович. Діло в тому що в нього також неоднозначне ставлення до інтернету з одного боку соцмережі грають роль таких собі анонімних розпорошених психотерапевтів і самотні люди можуть почувати себе менш самотньо не впадаючи в депресії, з другого боку є й випадки коли соцмережі та інтернет призводить до розпаду сімей. Дуже гарною думкою є те що в френди ми собі відбираємо людей, котрі нам підходять по певних критеріях і переважно завжди з нами погоджуються, таким чином ми собі будуємо Утопію в онлайні. А насправді в реальності нас оточують живі, емоційні люди, котрі подекуди можуть нас дратувати, бути не в настрої тощо і ми будемо втікати від них в онлайн.
Підписатися на:
Дописи (Atom)